Які є види насильства і куди звертатися по допомогу?

 

  Фізичне насильство може характеризуватися такими чинниками:

  • Вас б`ють, штовхають;
  • перешкоджають вільному пересуванню;
  • створюють ситуації, що несуть ризик чи загрозу Вашому життю чи здоров`ю;
  • Вам погрожують зброєю чи іншими предметами, що можуть завдати фізичної шкоди;
  • Вас позбавляють допомоги під час хвороби чи вагітності.

Економічне насильство може характеризуватися такими чинниками:

  • Вас позбавляють їжі чи води;
  • Ваше особисте майно пошкоджують чи ламають;
  • Вам незаконно обмежують доступ до житла чи позбавляють житла;
  • у Вас вилучають Ваші власні кошти, речі;
  • Вас примушують жебракувати.

Психологічне насильство може характеризуватися такими чинниками:

  • Вам погрожують вбивством чи каліцтвом;
  • Вас цілковито контролюють;
  • Вас зневажають як особистість;
  • Вам погрожують відібрати Ваших дітей;
  • Вас переслідують та залякують;
  • Вас цькують;
  • Вас звинувачують у всьому;
  • у Вас систематично формують почуття провини у всьому.

Сексуальне насильство може характеризуватися такими чинниками:

  • Вас примушують займатися проституцією;
  • Вас примушують до небажаних статевих стосунків;
  • Над Вами неприйнятно жартують, виголошуючи фрази із сексуальним підтекстом.

Нехтування інтересами і потребами дитини (депривація)

  • відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, житлі, вихованні, медичній допомозі з об’єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без них.
  • Зневажливе ставлення до дітей.
  • Маніпулювання, залякування.
  • Залишення дітей без догляду, що часто призводить до нещасних випадків та інших небезпечних для життя і здоров’я ситуацій
  • Використання «привілеїв» дорослих:

-        поводження з дітьми як з рабами чи слугами;

-        покарання, поводження як з підлеглими;

-        поводження як зі своєю власністю;

-        відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опік.

  • Залякування:

-        використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили;

-        навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;

-        крики, стресогенна поведінка;

-        жорстокість щодо інших істот.

  • Погрози:

-        кинути дитину;

-        самогубства;

-        заподіяти фізичної шкоди;

-        заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам…;

-        розлюбити дитину;

-        "силами зла", що покарають дитину, та ін..

  • Використання «вищих сил», громадських установ:

- загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею.

  • Ізоляція:

- контролювання доступу дитини до інших людей: бабусі/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей;

- контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому;

- контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету;

- зачинення дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщенні вдома,...;

- обмеження спілкування з дитиною, аж до повного ігнорування її потреби у спілкуванні;

- емоційне насильство;

- приниження;

- використання скарг для тиску на дитину;

- використання дітей в якості довірених осіб;

- крики;

- непослідовність;

- присоромлення дитини;

- використання дітей у конфліктах між батьками;

- "торговельна" поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

 

Куди можна звернутися за допомогою?

 

  • Викликати поліцію за номером 102.
  • Звернутися до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, фахівці яких надають психологічні консультації.
  • Якщо у Вашій сім`ї є діти, які стали жертвами насильства або ж є його свідками, тоді слід звернутися до служби у справах дітей.
  • Якщо з  тих чи інших умов не хочете чи не можете повертатися до попереднього місця проживання, і у Вас є малолітні діти віком до двох років, у такому випадку можете  попросити тимчасовий притулок у соціальному центрі матері та дитини. Один із таких установ є у Дрогобичі. Там спеціально навчені фахівці допоможуть Вам вирішити ряд питань.
  • Також є багато громадських організацій, які можуть надати тимчасовий притулок або ж допомогти вирішити деякі проблеми, зокрема, посприяти тимчасово із одягом для дитини, їжею, ліками. На всеукраїнському рівні працює громадська організація Ла Страда _ Україна.
  • Якщо Ви зазнали фізичного чи сексуального насильства та потребуєте медичної допомоги, зверніться до лікарні чи поліклініки.
  • Зателефонувати на Національну «гарячу лінію» за номером телефону: 0 800 500 335 або з мобільного 116 123.
  • У центрі безоплатної вторинної правової допомоги у тому числі й бюро правової допомоги Ви отримаєте юридичні консультації та, за необхідності, і безоплатні послуги адвоката.

               

 

Основні характеристики насильства в сім'ї

Дуже важливо розібратися в тому, що є притаманним саме насильству, чим воно відрізняється від випадкового прояву сили, від нещасного збігу обставин.

Нам потрібно зрозуміти, як розпізнати насильство, як воно впливає на самопочуття, на самооцінку людини, на долю жертви насильства і що саме породжує насильство; зокрема, домашнє насильство, звідки воно береться і як йому запобігати, як долати наслідки насильства. В цьому контексті важливим є і розуміння психології насильника, витоків насильницької поведінки, засобів соціального захисту жертв насильства та психологічної роботи з насильниками.

Відомий польський психолог, що ретельно досліджував проблему насильства в сім'ї, Єжі Меллібруда виділив 4 ознаки насильства:

-        насильство завжди здійснюється за попереднього наміру;

-        суть насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини;

-        насильство є таким порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист;

-        насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до реальної шкоди, тобто фізичної та психічної травми.

Досвід надання психологічної допомоги жінкам і дітям - жертвам домашнього насильства свідчить про те, що, дійсно, домашнє насильство є досить розповсюдженою формою існування великої кількості сімей в Україні. Досить поширеними формами насильства поряд із побиттям та фізичним знущанням є суцільний економічний контроль, приниження, брудні лайки, примус до сексу, заборона працювати тощо.

Коли розглянути надані вище риси насильства, то, виявляється, що інтенційність (попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні ("Я вас всіх навчу, як треба жити", "Я вас годую, і ви все повинні робити так, як я вимагаю", "В моїй сім'ї правила життя повинні бути такими, як у сім'ї моїх батька та матері" тощо), так і на підсвідомому - "Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватись, чого я хочу, а не здогадаєтеся, то тримайтеся...".

Діючи у відповідності зі своїми бажаннями та примхами, насильник навіть не розглядає своїх підлеглих, дружину та дітей, як особистостей, в яких можуть бути якісь права, наприклад, право на свою власну думку, право мати якісь бажання чи уподобання, право приймати якісь рішення, право на інформацію, що стосується життєво важливих питань існування сім'ї тощо. Тому їх права постійно порушуються, рішення "головної" особи не обговорюються. Зустрічаються сім'ї, в яких чоловік, голова та встановлювач жорстких правил існування сім'ї, не дозволяє дружині та дітям навіть звертатись до нього з власної ініціативи.

Насильство має місце, коли об'єкт насильства не може себе захистити чи це фізично більш слабка жінка, чи вкінець зневірена в собі; чи дитина не може бути такою ж брутальною та жорстокою, як батько, бо вважає, що така поведінка батька є нормою, бо іншої не бачила; чи всі жертви насильства вкінець залякані, відчувають безліч страхів і не вірять, що хтось чи щось може їх захистити, і багато інших варіантів, що розв'язують руки насильнику.

Шкода від домашнього насильства величезна. Всі ми знаємо про страшні наслідки фізичного насильства - смерть, каліцтво, синці... А хто рахував руйнівні для формування особистості психологічні наслідки домашнього насильства:

  • життя жертв домашнього насильства у постійному страху;
  • брак позитивних почуттів;
  • не реалізовану потребу у самовираженні як жінки, так і дітей;
  • катастрофічно знижену самооцінку жертв насильства, впевненість у тому, що вони ні на що не здатні;
  • обман, пристосовництво як основну модель поведінки членів родини;
  • інформаційну депривацію (брак важливої для життя сім'ї інформації);
  • життя у повному обмеженні свободи;
  • депресію, як реакцію жертви на насильство;
  • сприйняття дитиною насильницької моделі існування сім'ї за норму;
  • агресивну, аж до злочинної, поведінку дітей та підлітків і багато інших. 

 

Відеоролик "Почни говорити" для дітей та дорослих щодо попередження сексуальних домагань в спорті.

 

Відеоролик "Розкажи дорослому, якому довіряєш" щодо попередження сексуального насильства щодо дітей в колі довіри.

 

Буклет "Дізнайся про свої права в цифровому середовищі" з рекомендаціями Ради Європи щодо поваги, захисту та здійснення прав дитини в цифровому середовищі для дітей та молоді.