У 1924 році у Кам’янському утворилася електропрофтехшкола з трирічним терміном навчання, яка підпорядковувалась Народному Комісаріату освіти УРСР. Школа готувала кадри для Дніпровського державного металургійного заводу (згодом ім. Ф. Е. Дзержинського), робітники якого домоглися виділення коштів на відновлення підприємства.

Зростаючі промислові підприємства особливо потребували кадрів спеціалістів середньої ланки. У березні 1930 року директор електропрофтехшколи Зінчик С.Г. домігся реорганізації її в електро-механіко-металургійний технікум. У різних документах перших років роботи технікуму його називали також хіміко-металургійним технікумом (1930-1931 роки). Директор Зінчик Сергій Григорович оголосив набір на 1930-1931 навчальний рік у кількості 360 осіб. Був затверджений набір на такі відділення: металургійне, електротехнічне, механічне.

Питання про навчальні площі у 1930-ті роки залишалося відкритим. Всі відділення технікуму вміщалися в двоповерховій тісній будівлі на вул. Пеліна. Заняття йшли в три зміни. У 1932 році Зінчик С. Г. домігся згоди на надбудову третього поверху і добудову до технікуму нових площ.

У листопаді 1936 року директором ДМТ був призначений Леонід Ілліч Брежнєв, який керував технікумом до 1939 року. В цей час не вистачало навчальних площ, інвентарю, житла для іногородніх студентів.

Мирне життя нашого навчального закладу перервала війна. До вересня 1941 року майже весь колектив технікуму пішов воювати. 260 студентів і викладачів не повернулися з війни. Наші підпільники, серед яких і студенти металургійного технікуму – Таня Андрієнко, Михайло Шипулін, Анатолій Грушевський, робили все, щоб не працював завод під час окупації.

25 жовтня 1945 року Дніпродзержинськ був звільнений. Вже в грудні 1943 року технікум відкрив свої аудиторії для студентства. У 1943–1944 рр. були впроваджені 5 спеціальностей: доменна, сталеплавильна, прокатна, коксохімічна та хіміко-аналітична справа. Директором був Семич Віктор Артемович.

Перший повоєнний випуск, який відбувся у 1946 році, ознаменований цілим рядом випускників, які згодом стали крупними вченими і керівниками металургійних підприємств. У травні 1949 року технікум зайняв перше місце серед технікумів Міністерства металургійної промисловості.

Справдилася мрія про новий навчальний корпус. У 1957 р. розпочалось будівництво під керівництвом директора Скотнікова Володимира Федоровича (1955-1972 рр.). У 1960 році технікум переїхав у новий навчальний корпус на вул. Ленінградській (сьогодні – пр-т Аношкіна, 86). Поряд збудовано гуртожиток, лабораторний корпус з майстернями.

Семидесяті роки ознаменувались нагородженням технікуму Червоним Прапором ЦК ВЛКСМ, а 30 квітня 1980 року технікум був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

Наприкінці 80-х років адміністрація домоглася створення на базі технікуму навчального закладу нового рівня – коледжу. У 1991 році, завдяки зусиллям директора Лясоти С.М., навчальний заклад проходить своє третє перетворення, ставши Дніпродзержинським металургійним коледжем. В 1997 році до нього був приєднаний політехнічний технікум.

У травні 2013 року директором коледжу була обрана Ольга Анатоліївна Александрова. Під її керівництвом відкрито нові освітньо-професійні програми, оновлено матеріально-технічну базу, створено сучасний молодіжний простір та комп'ютерні класи.

Відповідно до наказу від 20 жовтня 2016 року заклад перейменовано у Придніпровський державний металургійний коледж, а 27 січня 2020 року — у Придніпровський металургійний фаховий коледж.

З лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення рф, колектив коледжу продовжує здійснювати освітній процес у змішаному форматі та веде активну волонтерську діяльність.

З 21 липня 2025 року директором Придніпровського металургійного фахового коледжу призначена Ольга Анатоліївна Литвиненко, яка продовжує стратегію розвитку закладу освіти, збереження бази та формування сучасного безпечного освітнього середовища.