Всесвітній день вишиванки – щорічно відзначається у третій четвер травня, цього річ свято припадає на 17 травня. Традиційно в цей день люди на один день відмовляються від повсякденного одягу й одягають вишиті сорочки.
Вперше День вишиванки запропонувала відзначати студентка Чернівецького університету, надихнувшись прикладом свого друга, який постійно носив вишиту сорочку в повсякденному вбранні. У 2006 році вперше відбулось це скромне свято — частина студентів університету та його викладачів підтримали ініціативу і прийшли на навчання у своїх вишиванках. Тепер же — їм ми завдячуємо появі такого яскравого свята, масштаби якого щорічно зростають.
Існують різноманітні заходи, такі як марш вишиванок, благодійні акції, конкурси на найкраще фото в українській сорочці тощо.
У цей день ходять у вишиванках не лише в Україні — ті, хто знаходяться за її межами, також підхопили відносно нове свято і вишиті сорочки у третій четвер травня можна побачити в Нью-Йорку, Торонто та інших великих містах закордоном.
Студенти Придніпровського державного металургійного коледжу відзначили День вишиванки, влаштувавши справжнє яскраве свято української національної ідеї, духовності, культури.
Першокурсники розповіли про історію вишиванки, її значення вжитті людини, традиції, пов’язані з вишитою сорочкою.
На майданчику перед навчальним корпусом студенти та викладачі влаштували танцювальний флеш-моб. Вишиванка дійсно єднає!
Учасники вокальної студії «Соло» влаштували вернісаж української пісні.
Вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються.
До Всесвітнього дня вишиванки в читальному залі бібліотеки була створена виставка «Вишиванка єднає українців», яка спрямована на відновлення національної пам’яті, ознайомлення з традиціями створення і носіння вишиванок, сучасними тенденціями в їх оздобленні тощо.
До дня вишиванки у коледжі було проведено анкетування "Українська вишиванка: модний бренд чи традиція з віковою історією?". На думку студентів, вишиванка - це те, що свідчить про людину, як українця (українку), представника народу з унікальною культурою; вишиванку здебільшого одягають на свята; хоч вишиванка і є даниною моді, але всім дуже до вподоби та комфортно у вишитому одязі.
Було організовано перегляд видань, які знайомлять з історією української вишивки, різними видами технік вишивки і лексикону українського орнаменту, схеми українських орнаментів. Також представлено вишивані роботи (картини, рушники, вишиванки, ікони) студентів, викладачів, працівників бібліотеки та їх родин під назвою «Світ української вишивки».
Студенти першого курсу провели міську акцію "І'мя на вишинці", пропонуючи жителям міста дізнатися, як вигладає вишитий символ власного імені.
Студенти Придніпровського державного металургійного коледжу відвідали виставку "Обереги душі", присвячену українській вишиванці, у музеї історії міста. Студенти мали змогу також переглянути фільм "Спадок нації".
Українська вишиванка є одним із яскравих символів української культури. До того ж, одягаючи вишиту сорочку, демонструєш не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуєш свою приналежність до віковічної української культурної традиції.
У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина-вишивка. Вишиванки сприймають як символ єднання і солідарності.
Вже в 6-му столітті нашої ери скіфи, котрі проживали на цих землях, залюбки вбирались у вишивані сорочки. В 11му столітті вишивання вже вважали за високе мистецтво, ази якого треба було опановувати в спеціальних школах. Першу таку школу заснувала сестра Володимира Мономаха Ганка в Андріївському монастирі в Києві.
Святий покрив, найближчий до тіла,-то є, без сумніву, власна сорочка. Усі ми пам’ятаємо та вживаємо вислів «народитися в сорочці», тобто мати талан у житті. Тому сорочка-це не лише частина нашого гардеробу, а й певна закодована сукупність енергій, що творять долю людини.
Вишита сорочка здавна в Україні правила як за прикрасу, так і за оберіг. Ніхто її не продавав, бо, за повір’ям, це означало віддати своє щастя. Дотримуючи старослов¢янських традицій, чужу вишиванку одягати не слід, бо таким чином можна «перебрати» на себе чужу долю.
Вишита сорочка - справжній оберіг. Вишивка знищувала небезпеку, перетворювала сорочку на броню, щоб не проникла зла сила. За візерунками можна розпізнати область, район і навіть село, бо в кожному краї існувало щось своє, неповторне. Так само легко було визначити статус господаря-заможний перед вами чи злидар, і яким саме є те господарство. Судити з сорочки можна було і про його рід: майстровитий чи хліборобський, здоровий чи хворобливий.
Зазвичай кожна людина мала не одну сорочку. Першу вишиту сорочку немовля отримувало відразу після народження. Нові сорочки господиня дарувала своїм домочадцям як мінімум чотири рази на рік: на Різдво, на Великдень, на Спаса і коли йти до школи. Тобто в перший день нового навчального року і школярі, і їхні батьки приходили до школи в нових вишиванках. Дівчата дарували сорочки своїм нареченим іще до весілля, вишиваючи на них магічні символи кохання.
Найпоширенішим типом вишивання на території сучасної України є, звичайно, вишивка хрестиком. Хрест із давніх-давен вважали на цих землях за магічну фігуру та оберіг від злих духів.
Одним із найпопулярніших візерунків є різноманітні зображення маку. А ще маки-це пам'ять. Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.
Давайте завжди пам’ятати:
Якою б не була в кожного з нас доля,
Які б не складалися обставини життя
Яким би не було становище в Україні та у світі,
Яка пора року не була би за вікнами наших осель,
Нас поважатимуть доти,
Доки ми поважаємо самих себе,
Доки ми пам’ятатимемо про своє коріння
І шануватимемо наші традиції!
#ВдягниВишиванку
